Мікробіологічна (біологічна, біокорозія, мікробна) корозія нержавіючої сталі

Біологічна корозія нержавіючої сталі - це процес, під час якого руйнуються нержавіючі метали під впливом живих організмів таких як водорості, бактерії, гриби та великими живими істотами. Мікробіологічна корозія нержавіючої сталі - це процес руйнування нержавіючого металу, викликаний життєдіяльністю мікроорганізмів.

Хоча нержавіюча сталь загалом стійка до корозії, вона може піддаватися біологічній корозії в певних середовищах, де присутні мікроорганізми. Цей тип корозії може призвести до серйозних проблем, особливо у вологих середовищах, де мікроорганізми можуть процвітати.

Так, наприклад, у морі небезпеку становлять мушлі, що обліплюють днища суден і занурені конструкції із нержавіючої сталі. Іржавіння провокується як самою життєдіяльністю, так і її залишковими продуктами.

Цей тип пошкоджень характерний для різних середовищ, часто зустрічається у ґрунті, морській воді та на відкритому повітрі.

Довгий час така загроза нержавіючому металу не розглядалася - на перший план виходила агресивна атмосферна дія. Але сьогодні процес досконало вивчено та підготовлено методи захисту нержавіючого металу від біокорозії. І при правильному підході від такої небезпеки можна захиститись. Є безліч засобів, що не дозволяють мікроорганізмам закріпитися на поверхні нержавійки.

Втрати матеріалів через корозію неминучі, і цьому питанню приділяється значна увага на різних етапах переробної промисловості, зокрема нафтової, харчової та шкіряної промисловості. У зв'язку зі значними шкідливими наслідками, що виникають внаслідок мікробної активності, дослідження мікробної корозії та методів боротьби з нею стали актуальними. Близько 10% корозійних уражень металів та неметалів зумовлено мікробною активністю. Мікробіологічна корозія є наслідком синергетичного контакту між бактеріями та металами.

Основні типи біокорозії нержавіючої сталі

Існує два основні типи / види біокорозії:

Бактеріальна. Провокується інтенсивним розмноженням анаеробних чи аеробних бактерій. Найбільшу небезпеку серед них становлять залізобактерії та серобактерії, вміст яких великий у ґрунті. Такі організми існують навіть без постійного підживлення киснем, що робить їх складними у винищуванні. Ще одна проблема такого типу біологічної корозії полягає в тому, що вона протікає у різних умовах середовища. Так рівень рН може змінюватись від 1 до 10,5 пунктів. Стандартна температура запуску процесу становить від 6 до 40 градусів.
Мікологічна. Як випливає із назви, провокується продуктами життєдіяльності грибків. Менш небезпечна, ніж описаний вище біологічний тип ушкоджень, простіше у видаленні та профілактиці. Але при цьому не варто скидати можливість розвитку такого процесу з рахунків.

Визначити, з якою проблемою доведеться боротися можна заздалегідь, на підставі аналізу ґрунту або води, які стикатимуться з нержавіючим металом. Але не можна виключати і можливість занесення мікроорганізмів ззовні.

Ще одним параметром класифікації є поділ впливу мікроорганізмів за характером ушкодження. Живі істоти провокують іржавіння нержавіючого металу опосередковано або руйнують безпосередньо. Серед параметрів поділу біологічних ушкоджень є такі:

Середовище проживання організмів. Можуть розмножуватися у ґрунті, воді, органічному середовищі. Повітря також відноситься до категорії місць проживання мікроорганізмів.
Тип пошкодженого матеріалу. Залежно від виду бактерій і грибків, їх можуть цікавити різні типи матеріалів. І йдеться не лише про нержавіючий метал. Крім сплавів, пошкодження наносяться штучному та натуральному каменю, шкірі, склу, полімерним матеріалам які можуть конструктивно поєднуватися з нержавійкою.
Біологічний фактор. На матеріал впливають мікро чи макроорганізми. Якщо до першої категорії належать найпростіші, бактерії та гриби, то до другої - безхребетні, рослини та хордові.
Тип пошкодження матеріалу. Руйнується під дією створюваного агресивного хімічного середовища, стимулювання появи електрохімічних процесів, а також безпосередньо. Поширеним типом проблеми також вважається комплексна біокорозія нержавіючого металу, коли можна простежити різні варіанти впливу.

Формат руйнування може бути різний - біохімічний, фізичний та комбінований. Щоб не зазнавати матеріальних втрат, варто передбачити захист від усіх перерахованих проблем.

Суть мікробіологічної корозії нержавіючої сталі

Мікроорганізми виділяють руйнівні метаболіти або організми збирають електрони з металу для дихання та виробництва енергії. Вони несуть відповідальність за виникнення або посилення корозії, викликаної шкідливими речовинами, що раніше існували, такими як вода і вуглекислий газ.

Мікробна корозія виникає, коли мікроби, що знаходяться у водному розчині, вступають у контакт з поверхнею нержавіючого металу. Корозія проявляється у різних формах.

Мікроби можуть роз'їдати різні метали, включаючи вуглецеву сталь, цинк, мідь і навіть нержавіючу сталь та титан, через їх метаболічну активність або продукти. Мікробні біоплівки викликають мікробіологічний вплив через свою діяльність на основі метаболітів, що призводить до закислення резервуару та деградації активів. Це стає серйозною проблемою ризику, коли промислові активи старіють, що може спричинити аварію.

Мікробіологічну корозію можна розуміти по-різному. Найчастіше під цим терміном розуміють вплив мікроорганізмів на кінетику корозійних процесів металів внаслідок прилипання бактерій до меж розділу. Для роботи корозії повинні бути мікроорганізми. Їм потрібне джерело енергії, постачання вуглецю, донор електронів, акцептор електронів та вода, якщо їхня активність викликає корозію. Мікробіологічна корозія демонструє виняткову дію у зміні локального хімічного складу поверхні шляхом виснаження та / або концентрації певних хімічних сполук у навколишньому середовищі. Мікроорганізми можуть перетворювати певні види, присутні у воді, в інші агресивні форми, такі як Fe²⁺ Fe³⁺ , Mn²⁺ Mn⁴⁺ і SO в SO₂ в ході метаболічного процесу.

Мікроби сприяють корозії різними способами, як прямо, і побічно. Вважається, що в більшості випадків причиною корозії є біоплівки.

Мікробіологічна корозія може набувати форми локалізованої корозії. Вона широко поширена у рідинних системах та промислових процесах через величезну доступність мікроорганізмів, достатньої кількості поживних речовин та агресивних хімікатів і може вражати як металеві, так і неметалеві матеріали.

Такий тип корозії пов'язаний з рядом видів, включаючи бактерії, гриби та археї.

Мікроорганізми

Слово "мікроорганізм" охоплює широкий спектр живих форм, включаючи прокаріоти, такі як бактерії, археї та ціанобактерії, а також еукаріоти, такі як водорості, лишайники, дріжджі та гриби, і навіть найпростіші. Найважливішим аспектом цієї групи є їх розмір, який зазвичай становить від 0,5 до 10 мкм. В результаті окремі бактерії рідко видно людському оку і повинні бути виявлені та ідентифіковані за допомогою мікроскопічних методів.

Бактерії, археї та грибки відносяться до мікроорганізмів, що викликають корозію. Більшість опублікованих досліджень присвячено бактеріям. Сульфатредукуючі бактерії мають найбільший вплив на корозію всередині бактерій, оскільки сульфат широко поширений у безкисневих умовах. У суворих умовах, таких як водоймища, де температура може бути досить високою, чисельність архей стає значною. Органічні кислоти виробляються бактеріями та грибами, які можуть руйнувати вуглецеву сталь. Було помічено, що ці кислоти роз'їдають інші метали, такі як магнієві сплави та цинк.

Бактерії

Бактерії - це одноклітинні мікроскопічні організми без справжнього ядра, які є найважливішими мікроорганізмами, що беруть участь у мікробіологічній корозії. Зазвичай їх виявляють у ґрунті, воді, повітрі та їжі, а також на шкірі. У процесі корозії беруть участь кілька бактерій. Мікроорганізми, що належать до групи сульфатредукуючих бактерій, включають Desulfovibrionales, Desulfobacterales і т.д. Загальні сульфатредукуючі бактерії включають роди Desulfovibrionales, Desulfosporosinus, Desulfotomaculum, Syntropobacterales, Desulfosporomusa та Desulfobacterales. До залізоокисних бактерій, що викликають корозію, відносяться Gallionella, Sphaerotilus, Leptothrix і Crenothrix. Бактерії, що відновлюють залізо, включають бактерії з родів Pseudomonas і Shewanella.

Сульфатредукуючі бактерії

Завдяки своєму практичному використанню сульфатредукуючі бактерії є найбільш вивченими бактеріями в науковій літературі. Валентність елемента сірки варіюється від 2 до +6. Сульфатредукуюча бактерія може використовувати додаткові сполуки сірки з валентністю більше 2 як кінцеві акцептори електронів на додаток до сульфату. Такі бактерії є важкими анаеробами, однак вони можуть витримувати короткочасний вплив кисню, не розвиваючись.

Нітратредукуючі бактерії

Нітрати іноді закачуються в нафтогазовому секторі, щоб стимулювати зростання нітратредукуючих бактерій, одночасно пригнічуючи зростання сульфатредукуючих бактерій, щоб обмежити відновлення сульфатів і, отже, полегшити закислення пласта. З іншого боку, окислення заліза з відновленням нітратів, яке каталізується мікроорганізмами, є більш термодинамічно вигідним, ніж окислення заліза з відновленням сульфатів. На нержавіючій сталі AISI 304 корозію Pseudomonas aeruginosa було зменшено за допомогою нітратів. Як результат, щоб уникнути потрапляння нітратів у труби, впорскування нітратів має бути точно дозованим.

Кислотоутворювальні бактерії

Давно відомо, що кислотоутворювальні бактерії спричиняють корозію у біоплівках шляхом утворення органічної кислоти, яка знижує рН. У поєднанні з окисленням заліза при достатньо низькому рН протонна атака є термодинамічно вигідною. Планктонні клітини можуть сприяти корозії в цій ситуації, генеруючи протони, щоб підтримувати кисле середовище. Органічні кислоти є значно більш корозійними, ніж сильні кислоти, такі як сірчана кислота, за того самого pH, оскільки вони мають здатність буферизувати протони.

Бактерії, що утворюють слиз

У місцях з високою загальною концентрацією бактерій були виявлені різні види слизоутворюючих бактерій, зазвичай аеробних. Це гетеротрофні бактерії, тобто вони можуть отримувати енергію з органічних сполук, таких як спирти, цукор та кислоти. Коли кількість цих бактерій досягає критичного рівня, вони можуть спричинити засмічення або сприяти корозії, виробляючи органічні кислоти. Ці істоти можуть жити як у прісній, так і в солоній воді, хоча вони частіше зустрічаються в середовищах з низькою солоністю.

Бактерії, що окислюють залізо

Наступне рівняння описує здатність бактерій, що окислюють залізо, окислювати залізо з двовалентного в тривалентний стан і осаджувати його у вигляді покриття: 4FeCO₃ + O₂ + 6H₂O → 4Fe(OH)₃ + 4CO₂.

У прісній воді цей шар гідроксиду разом з масами слизу, які приходять з ним, створюють клітини концентрації кисню, які викликають корозію і можуть створювати анаеробне середовище, але це може статися і в розсолі. Вони аеробні, хоча процвітають в умовах, коли рівень кисню становить менше 0,5 частин на мільйон, де вони роблять значний внесок в утворення слизу.

Присутність гіпохлориту натрію з бактеріями, що окислюють залізо в кільцевому біоплівковому реакторі може посилити процес корозії, що сприяло відновленню росту бактерій через збільшення органічного вуглецю, що асимілюється, викликаного гіпохлоритом натрію. На першій стадії він сприяє формуванню пасивної плівки. На другій стадії зростання бактерій, що окислюють залізо і збільшення гіпохлориту натрію - збільшували швидкість корозії, причому переважним ефектом була біологічна корозія.

Більшість бактерії, що окислюють залізо, які використовуються в лікуванні, є аеробними мікробами. Вони поділяються на чотири основні фізіологічні категорії, такі як ацидофільні (аеробні окислювачі заліза), анаеробні фотосинтетичні окислювачі заліза, нейтрофільні (анаеробні окислювачі заліза, нітрат-залежні) та нейтрофільні (аеробні окислювачі заліза). Судек та ін. з підводної гори Вайлулуу виділено ряд аеробних гетеротрофних бактерій, що окислюють Fe в мікроаерофільних умовах. Багато з них були пов'язані з родами Pseudoalteromonas і Pseudomonas, які грають роль в осадженні оксидів заліза в цих морських системах. При біокаталізі бактерії швидкість окислення Fe ²⁺ у сто разів вища, ніж в абіотичному процесі. Таким чином, бактерії, що окислюють залізо, прискорюють розчинення металу та розвиток локалізованої корозії.

Сіроокислюючі бактерії

Сіроокислюючі бактерії поділяються на дві категорії, хоча вони існують у різних формах: (1) аеробні (безбарвні сульфідні окислювачі) і (2) анаеробні (кольорові сульфідні окислювачі). Найбільш поширеною сіркоокислювальною бактерією є Thiobacillus. Ця бактерія окислює сірку та сульфід з утворенням сульфату та сірчаної кислоти. Найчастіше їх можна знайти в резервуарах для зберігання та опорах платформ. Вони завдають найбільш серйозної шкоди та забезпечують сульфатредукуючі бактерії, які можуть використовувати їх.

Гриби

Гриби - це еукаріотичні мікроорганізми, які можна зустріти у всьому світі. У літературі з мікробіологічної корозії гриби вивчені недостатньо. Однак у спекотному та вологому кліматі вони можуть стати вирішальним фактором. Гриби пов'язані з мікробіологічною корозією таких металів, як мідь, вуглецева сталь, нержавіюча сталь та алюміній. Грибкові біоплівки можуть поглинати кисень у природному середовищі, дозволяючи анаеробним мікроорганізмам, таким як сульфатредукуючі бактерії, процвітати під ними. Гриби можуть розчиняти сполуки і в результаті виробляти органічні кислоти. Ці кислоти можуть викликати корозію та розтріскування трубопроводів, а також служити джерелом їжі для інших корозійних мікроорганізмів, таких як сульфатредукуючі бактерії.

Археї

Сульфатредукуючі археї зменшують вміст сульфатів у диханні для виробництва енергії. В результаті cульфатредукуючі археї, як і cульфатредукуючі бактерії викликають корозію. Сульфатредукуючі археї і cульфатредукуючі бактерії у літературі називають сульфатредукуючими мікроорганізмами. Оскільки в сучасній систематиці археї більше не вважаються прокаріотами, назва сульфатредукуючі прокаріоти була поступово виключена.

Мікроби, що окислюють метали

Відомо, що мікроби, які окислюють метали, відіграють певну роль у мікробіологічній корозії. Відомо, що бактерії, що окислюють залізо, відкладають гідроксиди заліза поза клітиною. Це сприяє напів-реакційній рівновазі окислення заліза. Крім того, аеробні залізоокислювальні бактерії здатні створювати локальне середовище з нульовим вмістом кисню для розвитку сульфатредукуючих бактерій у біоплівці. Було продемонстровано, що змішана культура залізоокислювальних бактерій і сульфатредукуючих бактерій викликає сильнішу корозію заліза, ніж чистий штам залізоокислювальних бактерій або чистий штам сульфатредукуючих бактерій.

Метаногени

Встановлено, що метаногени сприяють корозії заліза в умовах відсутності кисню. У кількох дослідженнях вони були пов’язані з точковою корозією трубопроводів. Метаногени часто використовують H₂ як донор електронів під час їх відновлення CO₂ і дихання. Кожен із цих мікробів займає місце в мікробіологічній корозії, і всі вони мають одну рису. Вони створюють біоплівки на поверхні металу.

Біоплівки та їх вплив

Коли вода контактує з бетонною поверхнею, вона може утворювати біоплівку, що є загальним терміном для біоосадження. Утворення біоплівки, згідно з мікробіологічною корозією, є найважливішим елементом, який визначає деградацію твердої поверхні. У морських екосистемах мікроорганізми колонізують метали та утворюють біоплівки. Атмосфера на межі біоплівка / метал різко відрізняється від основної маси з точки зору pH, концентрації розчиненого кисню та органічних / неорганічних бактерій. У результаті відбуваються електрохімічні реакції, які регулюють швидкість корозії. Існують різні біоплівки з різних джерел. У деяких випадках біоплівка утворюється всією популяцією бактерій, а не одним видом мікроорганізму.

Склад біоплівки

Вода (75-90%) є основним компонентом біоплівки. Інші компоненти такі:

Мікроорганізми: бактерії (автотрофні та гетеротрофні), гриби, водорості, ціанобактерії, найпростіші.
Екзополімерні речовини: полісахариди, ліпополісахариди, гумінові кислоти, білки, нуклеїнові кислоти, ліпіди і т.д.
Матеріали як органічного, і неорганічного походження.

Формування біоплівки

Біоплівка утворюється, коли бактерії переходять від вільного планктонного способу життя до статичного сидячого. Органічні молекули починають збиратися на змоченій поверхні хімічно інертного субстрату практично невдовзі після занурення у водне середовище. Спочатку формується умовний прошарок. Адгезія мікроорганізмів викликається електростатичним контактом і силами Ван-дер-Ваальса, які є тими самими факторами, що утримують систему біоплівки разом. Функціональна адгезія між мікробом та субстратом регулює початкове прикріплення клітин. Ця адгезивна речовина прикріплює мікроорганізми і до ґрунту колективно на невизначений термін. Використовуючи хімічні посередники для залучення більшої кількості мікроорганізмів, біоплівка продовжує розширюватись та диверсифікуватись. За більш короткий або триваліший проміжок часу більше мікроорганізмів збираються і створюють основу. Формування біоплівки це циклічний процес (який не можна зупинити). Існує п'ять основних етапів, що беруть участь у формуванні біоплівки.

Адгезія клітин до поверхні.
Колонізація поверхні клітинами.
Утворення мікроколоній клітин.
Формування моношару.
Дозрівання біоплівки з утворенням усіх її структур.

Механізм мікробіологічної корозії нержавіючої сталі

Безкиснева мікробіологічна корозія

Цей механізм також відомий як мікробіологічна корозія позаклітинного переносу електронів. Сидячі клітини всередині біоплівки використовують енергетичний метал, такий як елементарне залізо як донора електронів у цій техніці. Акцептором електронів є некисневий окислювач, такий як сульфат або нітрат. Оскільки необхідний біокаталіз внутрішньоклітинними ферментами, такий окислювач відновлюється всередині цитоплазми клітини. Оскільки металева матриця нерозчинна, реакції окиснення, такі як окиснення заліза, відбуваються поза клітиною. Для етапу відновлення позаклітинні електрони мають бути доставлені до цитоплазми.

Для перенесення електронів через стінки клітин мікробний позаклітинний перенос електронів використовує складний процес переносу електронів. Перед тим як потрапити в клітини для участі у внутрішньоклітинному дихальному ланцюгу перенесення електронів, електрони з позаклітинного окислення металів переносяться з поверхні металу на цитохром на клітинній стінці. Пряме перенесення електронів і опосередковане перенесення електронів - це два методи перенесення електронів між металевою поверхнею та клітинною стінкою в позаклітинному переносі електронів. Сидячі клітинні стінки безпосередньо стикаються з металевою поверхнею при прямому перенесенні електронів, або для з'єднання клітинних стінок з металевою поверхнею або для перенесення електронів використовуються провідні пили. В опосередкованому перенесенні електронів водні агенти перенесення електронів (електронні човники) збирають іони з поверхні металу і транспортують їх на цитохром клітинної стінки.

Метаболіт-мікробіологічна корозія

Мікроби виділяють їдкі метаболіти, що викликають мікробіологічну корозію. Мікроби можуть виробляти органічні кислоти, що призводить до утворення кислого середовища під біоплівкою. Відновлення протонів, на відміну від відновлення сульфатів або нітратів, не вимагає біокаталізу. В результаті метаболіт-мікробіологічна корозія у більшості випадків має еквівалент абіотичної корозії. Абіотична корозія оцтовою кислотою ідентична метаболіт-мікробіологічній корозії, викликаної оцтовою кислотою, що виділяється біоплівкою, якщо кислотність на поверхні металу однакова як при абіотичній, так і при біотичній корозії. Метаболіт-мікробіологічна корозія може бути викликана як грибком так і бактеріями.

Біодеградація-мікробіологічна корозія

Мікроби в біорозкладенні мікробіологічної корозії виділяють ферменти, які розкладають органічні матеріали, такі як пластифікатори та полімери, що дозволяє їм отримувати доступ до крихітних органічних молекул у якості харчування. Біодеградація полімерної ізоляції в електричних системах контролюється цією корозією. Біодеградація-мікробіологічна корозія може продукувати анаеробами або аеробами, залежно від типу бактерій, що беруть участь у біорозкладенні.

Мікробіологічна корозія у присутності кисню

Мікробіологічна корозія, викликана металоокислюючими бактеріями

Бактерії, що окислюють залізо та бактерії, що окислюють марганець, є двома основними категоріями аеробних бактерій, що окислюють метали. Аеробні залізоокислюючі бактерії є корозійними бактеріями, які сприяють мікробіологічній корозії і зазвичай виявляються у воді, що утворюється на нафтових родовищах. Щоб виробляти енергію, ці організми використовують кисень як кінцевий акцептор електронів при диханні, щоб каталізувати окиснення двовалентного заліза в тривалентне залізо. Здатність каталізувати окиснення Mn(II) до Mn(IV) і осаджувати діоксид марганцю відрізняє бактерії, що окислюють метали.

Комірка концентрації кисню

Аеробні бактерії, що продукують слиз, можна виявити в різних середовищах, включаючи морське середовище проживання. Біоплівка, яку утворюють ці бактерії на металевих поверхнях, має нерівномірний розподіл. Аеробні бактерії використовують дихання для видалення кисню з місць під біоплівками, що призводить до утворення областей з низькою концентрацією кисню. В результаті ці місця стають анодними порівняно з місцями, багатими на кисень, що призводить до локалізованої кисневої корозії. Області з менш щільним біоплівковим покриттям або без біоплівкового покриття, які діють як катодні місця для відновлення кисню за допомогою споживання електронів, мають вищі концентрації кисню.

Запобігання та зниження мікробіологічної корозії

Захисні покриття, інгібітори корозії, полімери, анодний і катодний захист, а також стійкі до корозії нержавіючі марки і сплави в даний час є одними з технологій боротьби з корозією, що найчастіше використовуються.

Існує ряд методів запобігання та зниження мікробіологічної корозії:

1. Вибір відповідного типу нержавіючої сталі:

Різні типи нержавіючої сталі мають різну стійкість до мікробіологічної корозії. Для середовищ з високим ризиком мікробіологічної корозії рекомендується використовувати нержавіючу сталь з високим вмістом молібдену (наприклад, AISI 316, AISI 316L або AISI 904L).

2. Підтримка чистоти:

Регулярне чищення та дезінфекція поверхонь з нержавіючої сталі допоможе запобігти утворенню біоплівок. Для чищення можна використовувати різні методи, такі як механічне чищення, хімічне чищення або ультразвукове чищення.

3. Контроль середовища:

Зниження рівня вологості та температури може допомогти уповільнити ріст мікроорганізмів і знизити ризик мікробіологічної корозії. Також важливо контролювати pH середовища, оскільки деякі мікроорганізми процвітають у кислому або лужному середовищі.

4. Використання антимікробних покриттів:

На поверхню нержавіючої сталі можна нанести антимікробні покриття, які допоможуть запобігти росту мікроорганізмів. Ці покриття можуть містити іони срібла, міді або діоксиду титану.

5. Катодний захист:

Катодний захист - це метод, який використовується для захисту металів від корозії шляхом подачі на них електричного струму. Цей метод може бути ефективним для захисту нержавіючої сталі від мікробіологічної корозії у деяких випадках.

6. Інші методи:

Існують й інші методи, які можна використовувати для запобігання та зниження мікробіологічної корозії, такі як біоциди, озонування та ультрафіолетове опромінення.

Важливо вибрати метод або комбінацію методів, які найкраще підходять для конкретної ситуації. Важливо зазначити, що не існує універсального методу запобігання мікробіологічній корозії. Найкращий підхід буде залежати від конкретного середовища та застосування.

Хром поблизу поверхні нержавіючої сталі окислюється на повітрі, утворюючи шар оксиду хрому, який захищає залізо яке знаходиться нижче від прямого контакту з киснем в аеробних середовищах, а також блокує протони і мікробні метаболіти, що сприяють окисленню заліза. Електроактивні мікроби, які можуть безпосередньо витягувати електрони з металевих поверхонь, можуть роз'їдати нержавіючу сталь, але мікроби, які використовують H₂ для переміщення електронів між Fe⁰ і мікробом неефективні в корозії високоякісних нержавіючих сталей з високим вмістом хрому.

Нержавіюча сталь, незважаючи на свою сильну корозійну стійкість, може бути сприйнятлива до мікробіологічної корозії. Згідно з результатами численних досліджень, мікроорганізми здатні утворювати біоплівки на поверхні деяких типів нержавіючого металу, утворюючи ямки та руйнуючи метал. На поверхні та біоплівках також було виявлено розвиток вторинних метаболітів, що посилювало погіршення стану. Тому правильно підбирайте марку нержавіючої сталі для ваших майбутніх проектів.

Важливо: ця інформація надається лише для загального ознайомлення і не є заміною консультації з фахівцем з корозії.